ТРАДИЦІЇ, ЗВИЧАЇ, ОБРЯДИ, ВІРУВАННЯ, СВЯТА СТАРОДАВНІХ УКРАЇНЦІВ, УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ, КУЛЬТУРА, ЦІКАВІ ФАКТИ, ПРИКМЕТИ ТА ПОВІР′Я

СВЯТА

ДЕНЬ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ КАТЕРИНИ

Серед численних жіночих свят, що сповідувалися лише представницями слабкої статі, найзнаменнішим є свято святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня. Дослідники християнських вірувань вважають, що в давнину це було свято дівочої долі, але згодом церква пов'язала його зі святою Катериною («чиста душею» — так перекладається її ім'я з грецької). Життя Катерини припало на кінець III — початок IV ст. — період найтяжчих гонінь на християн за часів імператора Максиміліана. Катерина була дочкою грецького царя Ксантоса. Александрія, де мешкала родина царя, вважалася тоді справжнім центром наук та мистецтв. Здібна та допитлива дівчина вивчала філософію, діалектику, ораторське мистецтво, риторику, була обізнана з творами видатних на той час лікарів, знала чимало мов. Мати Катерини була таємною християнкою, і через неї дівчина познайомилася з християнським ученням, яке справило на неї надзвичайне враження.

Завдяки розуму й обізнаності в багатьох науках Катерина обернула в християнську віру багатьох людей і завжди перемагала в спорі з язичницькими філософами. Все це разом із рідкісною вродою зробило дівчину надзвичайно гордою, і серед чоловіків вона не знаходила рівного собі.

Коли ж підійшла пора виходити заміж, батьки почали шукати для доньки нареченого, але вона й слухати не хотіла про нього, і одного разу сказала: «Якщо ви наполягаєте, я вийду заміж. Але знайдіть мені такого юнака, який буде подібний до мене у чотирьох обдаруваннях, якими я, як ви. запевняєте, перевершую всіх інших дівчат. Хай він буде подібний до мене у благородстві, у красі, у багатстві та в розумі; якщо ж у нього буде відсутній хоча б один хист, він невартий мене».

Довго шукали батьки нареченого для своєї дитини, але все було даремно. За порадою вони звернулися до одного старця, який давно довідався про високі моральні якості Катерини і вирішив схилити її до «пізнання Христа, Царя Небесного».

Ось що він сказав дівчині: «Знаю тільки одного прекрасного юнака, який, без сумніву, перевершує тебе в усіх обдаруваннях, про які ти казала; краса його перемагає сяйво сонця, премудрість його — це все, що створене: живе та неживе; багатства скарбниці його можна роздати всьому світові, і від цього воно не зменшиться, а стане більшим; благородство ж його невимовне» . Образ цього юнака, так велично змальований старцем, схвилював Катерину настільки, що з цього моменту вона думала тільки про нього та мріяла стати його дружиною.

Благочестивим життям та молитвами Катерина досягла такого стану, що їй дано було побачити в чудесному видінні цього прекрасного юнака, тобто самого Ісуса Христа.

Він подарував дівчині обручку та сказав їй: «З цього дня приймаю тебе в наречені, наречені вічні; да не буде у тебе віднині жениха земного».

Сталося так, що заручитися з красунею Катериною зажадав сам імператор Максиміліан — язичник, який приїхав до Александрії та закохався у дівчину. Але Катерина не тільки не зрадила Ісусові, але й привернула до нього імператрицю, улюбленого полководця імператора з його охоронцями, а також філософів, які прийшли переконати Катерину у перевагах віри язичників. Усі її послідовники прийняли мученицьку смерть. Останньою було жорстоко страчено й саму Катерину. Через кілька років християни знайшли останки мучениці й поховали їх. Місце страти Катерини й сьогодні показують в Олександрії туристам. Давні християни цього міста встановили мармурову колону, на якій висікли зображення св. великомучениці. Ця колона і зараз стоїть у храмі св. Сави.

В Україні ставлення до Катерини, як і до інших святих великомучениць, було особливим: довірливим і житейським. Отже, невипадково свято Катерини називали святом дівочої долі. Наші пращури свято вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй і долю — добру чи лиху.

Найчастіше до своєї долі зверталися дівчата, щоб вона порадила й ощедрила їх щасливим подружнім життям, та жінки, в котрих не зладнався родинний затишок.

Дівчата ворожать, закликаючи свою долю, а парубки напередодні цього дня повинні постувати — тоді доля пошле їм гарну дружину.

Ось як дівчата намагаються впізнати своє майбутнє. До сходу сонця слід піти до саду, зрізати гілочку вишні. По поверненні до хати треба поставити цю гілочку у воду й чекати на свято Меланки. Якщо до Меланки гілочка засохне — поганий знак, що віщує таку й долю, цього року не буде весілля. А якщо вишня зацвіте — і доля дівоча так само цвістиме, шлюб цього року буде укладений обов'язково.

Проте найцікавіші дійства відбувалися на Катерину. Зранку незаміжні дівчата вскладчину зносили до однієї з осель продукти (крупу, овочі тощо) та готували з них борщ та кашу — вечерю. Ввечері дівчата влаштовували вечорниці. На спільну трапезу мали право приходити парубки без запрошень:

— Добридень, паніматко, вся чесна громадко й хата! Чи дозволите завітати до оселі та привітатися з Катериною?

Як правило, такий дозвіл давали. Тоді хлопець, переступивши поріг, клав хліб і говорив:

— Зі святою Катериною, з добрим вечором, здоровенькі були!

В одних випадках хлопців садовили на спеціально відведене місце, в інших — припрошували пилипівськими переспівами. У цей час вечорницька мати — господиня оселі — вносила залишену від попередньої складчини горілку, пропонувала сісти до столу. При цьому годилося розміщатися парами.

За вечерею молодь веселилася, співала пісень, переважно колядових, у яких згадувалося про долю.

Тільки танцювати цього вечора не можна було, оскільки триває піст. Перед тим як заспівають перші півні (опівночі), дівчата загортали спільно приготовлену вечерю новим рушником і прямували до воріт «закликати долю». По черзі кожна дівчина залазила на ворота з «вечерею» в руках і три рази закликала долю: «Доле, доле, іди до мене вечеряти!» Якщо у відповідь заспіває півень, значить, доля відгукнулася, що, відповідно, пророкує заміжжя та спокійне життя в достатку протягом року. Якщо півень не заспівав, значить, доля не чує дівочого голосу, «оглухла». У цьому разі дівчина сумувала, проклинаючи долю: «Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!». Найгірше ж, якщо у відповідь на дівочі закликання зірка з неба падає. Це може віщувати важку хворобу, негаразди в родині або навіть «згасання долі».

А ще напередодні Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи таким способом кількох хлопців. Серед них мав бути: яблуневий листочок — для дівчини. Лягаючи спати, дівчина читала молитву долі, аби та змилосердилась над нею, а вдосвіта прохала найменшого в родині хлопчика витягти одного з листочків: який витягне, за того й вийде заміж, а як випаде листочок з яблуні, то доведеться ще подівувати.

У Франції свята Катерина вважається патронесою старих дівчат. Цього дня вранці всі неодружені паризькі дівчата, старші 25 років, одягають капелюшки, прикрашені жовтими й зеленими стрічками. Веселі катеринетти, як звуть цих дівчат, гуляють по вулицях, співають, розважаються, а в одній із церков відправляється служба Божа, і архієпископ паризький благословляє старих дівчат. Удень веселі процесії несуть квіти до статуї св. Катерини, а ввечері дівчата розважаються на вулицях. У цей день їм багато дозволяється: за старою традицією чоловіки можуть цілувати на вулиці дівчат у жовто-зелених капелюшках, але ніхто не дивується, коли і катеринетти охоче цілують хлопців.

6 нерозгаданих історичних знахідок

Історія людства обчислюється не одним тисячоліттям, але вчені досі не знають відповідей на багато питань. Артефакти, знайдені під час археологічних розкопок, змушують фахівців губитися в здогадках, через що пошук істини стає тільки цікавішим.Пропоную познайомитися з найбільш примітними знахідками, досі не розгаданими наукою.

1. Велетенські кам’яні кулі Коста-Рики.

Загадкові кам'яні утворення ідеально круглої форми інтригують не тільки своїм виглядом, але і своїм незрозумілим походженням. Вперше вони були виявлені в 30-х роках XX століття робітниками при розчищенні джунглів під бананові плантації. Місцеві легенди свідчили, що всередині загадкових кам'яних куль повинно було бути заховане золото. Багато петросфер були розколоті, частина з них підірвана. Але вони були порожні.
Невідомо, ким і з якою метою створювалися ці петросфери. Можна припустити, що це були символи небесних світил або позначення меж між землями різних племен.

            2. Багдадська батарейка.

До винаходу електрики першими фору дали месопотамці. У 30-х роках XX століття на археологічних розкопках під Багдадом був виявлений загадковий артефакт, який отримав назву «Багдадська батарейка». Він мав такий вигляд: 13-сантиметрова посудина, через шийку якої був проведений залізний прут зі слідами корозії. Усередині посудини знаходився мідний циліндр, а всередині циліндра - залізний стержень. Виходячи з будови знахідки вчені припустили, що це стародавня батарейка, яка могла створити електричний струм напругою в 1 вольт. За однією з версій, подібна батарейка могла використовуватися в процесі гальванізації золота, також відкритим залишається питання, чому технологія виготовлення таких батарейок була загублена і в інших регіонах нічого подібного виявлено не було.3. Манускрипт Войніча

Манускрипт Войніча - найтаємничіша книга у світі. У неї немає автора, вона написана на незрозумілій мові, також сторінки рясніють незрозумілими символами і дивними ілюстраціями.Нестандартність манускрипту полягає в тому, що він написаний з використанням унікального алфавіту, не схожого ні на одну буквенну систему. Ці незрозумілі знаки поставили в глухий кут криптографів XX століття і до теперішнього часу залишаються нерозшифрованими.

4. Золоті фігурки інків.

Золоті фігурки, знайдені в Південній Америці, зовні нагадують літальні апарати, і в це складно повірити. Що послужило прообразом для створення цих фігурок - невідомо.

У 1996 році німецькі авіамоделісти Алгунд Енбом і Петер Белтинг на практиці довели, що гіпотеза про моделі літальних апаратів в образі фігурок загадкових тварин має право на життя. Вони створили точні, збільшені в 16 разів копії так званого колумбійського золотого літачка. Для запуску в повітря моделі були оснащені моторами і системами радіоуправління. Дві моделі не тільки змогли піднятися в повітря, але і прекрасно виконали фігури вищого пілотажу, а також відмінно планували навіть з вимкненими двигунами.

5. Генетичний диск.

На неймовірному артефакті - генетичному диску зображені речі і процеси, які сучасна людина може спостерігати тільки під мікроскопом. На диску, найімовірніше, показаний процес зародження і розвитку зародка. Також одним з дивних малюнків є голова людини незрозумілої форми.

6. Антикірський механізм.

Антикітерський механізм є найстарішим і найвідомішим обчислювальним механізмом, першим аналогом комп'ютера через свою очевидно складну конструкцію. Після десятиліть досліджень вчені змогли визначити, що механізм показує положення Сонця, Місяця, пересування планет по небесному склепінню, пророкує сонячні і місячні затемнення - і навіть ключові події, такі як Олімпійські ігри.Основні суперечки розгораються навколо того факту, ніби до виявлення антикітерського механізму античним цивілізаціям виготовлення таких складних приладів було недоступне. Вчені стверджують, що цей набір бронзових шестерень випередив подібні види техніки на тисячу років

2 грудня 1804 року в Соборі Паризької богоматері Наполеон Бонапарт проголошений імператором Наполеоном I. Він став першим французом за тисячолітню історію країни, що став носити цей титул. Спеціально викликаний для церемонії папа римський Пій VII вручив Наполеону корону, котру 35-річний завойовник Європи власноручно одягнув на голову.

Корсіканець за походженням, Наполеон, один з найвизначніших військових стратегів в історії, зробив стрімку кар'єру у Французькій революційній армії в 1790-і роки. У 1799 році, коли Франція перебувала в стані війни практично з усією Європою, Наполеон повернувся до Парижу після Єгипетського походу, позбавив влади уряд і фактично врятував Францію від катастрофи.

Як перший консул, Наполеон Бонапарт отримав право призначати членів Державної ради і провести у Франції численні реформи в армії, цивільному законодавстві, освіті, адміністративному устрої і фінансовій системі країни. Він зумів закріпити основні громадянські завоювання Французької революції, залагодити конфлікт з католицькою церквою, розправитися з якобинцями, що поклало край революційній анарахії. Успішні реформи, економічна стабільність і переможне завершення війни з Другою коаліцією дали можливість Наполеону у 1802 році стати довічним консулом, а ще через два роки змінити конституцію, за якою він 18 травня 1804 року був проголошений імператором Франції.

Церемонії коронації, яка відбулася 2 грудня 1804 року, передувала серйозна підготовка до свята в стилі Цезаря - по всьому Парижу вікна багатіїв були завішані знаменами і килимами, архітектори Персьє і Фонтень ліквідовували пошкодження, нанесені революцією собору Нотр Дам, і декорували його в імперському стилі, ювелір Мартін-Гійом Бьенне виготовив золоту корону в середньовічному стилі замість втраченої під час революції корони Карла Великого і золотий лавровий вінок, а ювелір Марі-Етьєн Ніто - коронаційну тіару для дружини імператора.

Папа Пій VII благословив регалії і державу, помазав святою оливою і поклав на вівтар. Як тільки він вимовив «Отримують імператорську корону ...», Наполеон несподівано повернувся, жестом дав зрозуміти йому, що знає, що робити далі і сам надів на себе «корону Карла Великого», яку потім замінив на золотий лавровий вінок. Після того як Пій VII вимовив «Імператор назавжди!» Наполеон коронував Жозефіну, яка стала перед ним на коліна. Цей момент відображений на знаменитій картині Жака Луї Давида, яку було створено на замовлення Наполеона.

Як імператор Наполеон переміг Австрію і Пруссію, ліквідував Священну Римську імперію, оголосив морську блокаду Великій Британії і на 1807 рік володіння Франції простягалась від Ельби на півночі до середини Італії на півдні і від Піренеїв на заході до Далмації на сході, а на решті Західної Європи були створені залежні від Наполеона королівства, в яких правили члени його сім'ї.

Територіально урізані Австрія, Пруссія і переможена у кількох битвах Росія були змушені підписати Тільзитський мир, порушення якого Росією привело до Франко-російської війни 1812 року. Поразка у ній стала початком падіння Наполеона - того ж року було втрачено Іспанію, а у 1814-у Франції було завдано нищівної поразки від країн антифранцузької коаліції і 1 квітня 1814 року тимчасовий уряд позбавив Наполеона I влади. Висланий на острів Ельба, Наполеон згодом втік до Франції, сформував нову армію, з якою здобув ряд перемог, допоки 18 червня 1818 року під Ватерлоо не зазанав останньої розгромної поразки від союзних антифранцузьких військ.

Після цього Наполеона було вислано на острів Св. Єлени біля узбережжя Африки, де він перебував під домашнім арештом і помер у травні 1821 року у 51-річному віці, очевидно, від раку шлунку. Після реставрації влади Бурбонів вони намагались ліквідувати залишки культу Наполеона, викорінити пам'ять про нього у французькому суспільстві. Для цього, в 1819 році більшість імператорських регалій були знищені і від розкішного лаврового вінка залишився єдиний листок, який випадково відпав під час коронації і був збережений художником Жан-Батист Ізабе. В 1840 році тіло Наполеона було перевезене до Парижу і поховане з великими почестями в Будинку Інвалідів. У 1885 році, щоб перешкодити будь-яким спробам реставрації монархії, Національні збори Франції постановили продати більшу частину французьких королівських, імператорських регалій і коштовностей.

210 років тому (1805) під Аустерліцем, у 120 км на північ від Відня (нині Славков-у-Брна, Чехія), відбувся вирішальний бій об’єднаної армії Російської і Австрійської імперій з армією імператора Наполеона Бонапарта, яка завдала нищівної поразки супротивникам, змусивши Австрію вийти з Третьої антифранцузької коаліції. Завдяки тому, що у цій битві брали участь імператори трьох держав, вона відома також як «Битва трьох імператорів». Це була перша поразка російської армії у генеральній битві війни за останні сто років, що справило неабияке враження на суспільну думку росіян, які вважали свою армію непереможною. Натомість для Франції перемога під Аустерліцом стала тріумфальною.

Козацькі клейноди

Середньовічний замок

Історія України 10 століть за 5 хвилин Як змінювалася карта Європи

«Каменярі» — вірш І. Я. Франка, написаний ним у 1878 році

Ще як були ми козаками

21 листопада – День Гідності та Свободи

21  листопада 2013  року за  кілька днів до саміту «Східного партнерства» у м. Вільнюс, де мала бути підписана Угода про асоціацію України з Євросоюзом, уряд М. Азарова ухвалив рішення призупинити підготовку до її підписання. Це було неочікувано, адже упродовж трьох попередніх років влада визнавала, що асоціація з ЄС — стратегічна мета нашої держави. Ідею європейської інтеграції України загалом підтримувала більшість громадян. Вони навіть були згодні миритися з режимом В. Януковича, але за умови продовження курсу на євроінтеграцію. Відмова ж від Угоди зруйнувала крихкий суспільний компроміс.

Водночас стверджувати, що саме непідписання Угоди призвело до Євромайдану і Революції — неправильно, причини були більш глибинними:

− загроза втрати Україною державного суверенітету внаслідок втягування країни до Митного та Євразійського союзів — об’єднань, в яких домінує Росія;

− економічні проблеми;

− корупція у владі, що досягла всеосяжних масштабів;

− згортання політичних свобод, політичні репресії;

− безправ’я громадян перед чиновниками, безкарність представників влади та їхнього оточення.

Частина суспільства була згодна миритися з режимом В. Януковича за умови продовження Європейської інтеграції відмова від Угоди зруй­нувала крихкий суспільний компроміс.

Увечері 21 листопада кілька журналістів та гро­мадських активістів вийшли на Майдан Незалежності у Києві та поширили в соціальних мережах заклики підтримати їх. Після опівночі на Майдані зібралися  до півтори тисячі осіб, переважно журналісти та молодь. До них невдовзі приєдналися студенти столичних університетів, а згодом –  і з регіонів. Вдень лунали виступи та пісні; ночувати на Майдан залишилися кількасот осіб. У мирній ході та мітингу на Європейській площі 24 листопада взяли участь вже понад 100 тис. людей.

Це був початок Революції Гідності.

Гетьман Петро Дорошенко останні двадцять років свого довгого й бурхливого життя прожив у почесному засланні в Росії. Був Вятським воєводою. Отримав від російського царя в маленькому містечку Яропольче (Волоколамський повіт біля Москви) помістя, 1000 дворів і пенсію в 1000 карбованців. Там же він і помер 9 листопада 1698 року. Там же і був похований. Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була .... дружина Олександра Пушкіна – Наталя Гончарова.

Людовику XVІ пророчили, що він помре 21 числа. Переляканий король 21 числа кожного місяця сидів, замкнувшись у своїй спальні, нікого не приймав, не призначав ніяких справ. Але обережності виявилися марні! 21 червня 1791 року Людовика і його дружину Марію-Антуанетту заарештували. 21 вересня 1792 року у Франції була проголошена республіка й скасована королівська влада. А 21 січня 1793 року Людовика XVІ стратили. 

 Ви ніколи не задумувалися, звідки походять назви титулів правителів?

*Король - варіація імені Карла Великого

*Імператор - іменник до латинського дієслова "imperare" - керувати. Тобто, імператор - керівник

*Кайзер, цар, цісар - цезар. Більшість римських імператорів мали титул "Цезар" (Гай Юлій Цезар Октавіан Август, Гай Юлій Цезар Август Германік та ін.), який згодом трансформувався в інші слова.

*Фараон - грецьке спотворення єгипетського "per-oh", тобто "великий дім"

*Халіф - з арабської, "заступник"

*Султан - цим словом в Корані позначалася влада

*Принц - з багатьох мов перекладається як "перший"

У деяких марнославних римських імператорів був звичай називати в свою честь місяці (наприклад, як вам місяць нероній?), але вони не приживалися. Збереглися тільки дві назви місяців: Julius, англ. Jily, рос. Июль, названий на честь Гая Юлія Цезаря та Augustus, англ. August, рос. Август - на честь Гая Юлія Цезаря Октавіана Августа. В українській мові коренів назв цих місяців немає

Всесвітня історія 7 клас.Практичне заняття 2.

Рицарські традиції,Замки,Життя селян.

135 років із дня народження Володимира Винниченка

135 років із дня народження Володимира Винниченка

           Бути українцем – це значить бути постійно в

           стані доказування свого права на існування.

В. Винниченко

 26 липня 2015 року виповнилося 135 років від дня народження Володимира Кириловича Винниченка – українського політичного та державного діяча, а також прозаїка, драматурга та художника. 

 Народився Володимир Кирилович Винниченко 26 липня 1880 року в місті Єлисаветград у селянській родині. По закінченні школи навчався у Єлисаветградській гімназії. У 1901 році він вступив на юридичний факультет Київського університету і того ж року створив таємну студентську революційну організацію, яка звалась «Студентською громадою». У 1917 р. став членом Центральної Ради. Автор майже усіх декларацій і законодавчих актів УНР. У серпні 1918 року очолив опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського Український національний союз, рішуче наполягав на відновленні УНР, створенні її найвищого органу — Директорії, головою якої став у листопаді 1918 р. Незабаром через суперечності із Симоном Петлюрою пішов у відставку та виїхав за кордон. У вересні 1921 В. Винниченко очолив новостворений комітет допомоги українському студентству в Берліні.

Літературна спадщина Володимира Винниченка – золотий фонд України. Він – автор першого українського фантастичного роману «Сонячна машина» де вказано: «Присвячую моїй сонячній Україні». Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951р. у французькому місті Мужен.

800 років Великій хартії вольностей

800 років Великій хартії вольностей

«Велика хартія вольностей» 1215 року або Магна Карта — перша «неписана» конституція Англії. Велика хартія вольностей традиційно вважається першим правовим документом, в якому закладено основи концепції прав людини, створено передумови для подальшого утвердження свободи і панування закону в житті суспільства. 

Брат Річарда Іоанн Безземельний (1199–1216) був правителем без великого таланту й енергії, вів безуспішну боротьбу за французькі землі і, не маючи значної підтримки, скорився перед папою Інокентієм III і 1213 року признав себе його васалом. Але папа не міг надати йому допомоги, і в бою під Бувеном 1214 року французи погромили його військо. Невдачі короля викликали проти нього повстання англійської знаті. Крім того, дізнавшись про рішення Іоана визнати себе васалом папи і платити йому данину в розмірі тисяча марок сріблом щороку, лорди Англії почали війну проти короля. Він не мав симпатій в Англії, бо тримався гордо, і все зазначав свої монархічні права, а поза тим більше дбав про свої спадщинні землі у Франції, ніж про англійську державу. Найвизначніші світські й духовні вельможі зажадали, щоб він привернув давні, «саксонські», права й вольності. Король спочатку не хотів йти на поступки, але коли лондонське міщанство пристало до повсталих, він мусив здатися. 15 червня 1215 недалеко від Віндзора він підписав Велику хартію вольностей, що стала основою англійської конституції.

Кирило Розумовський

Кирило Розумовський

Кирило Розумовський
Джерело ілюстрації
ru.wikipedia.org

Народився Кирило Розумовський в родині козака Григорія Розума на хуторі Лемеші на Чернігівщині. Блискучу кар’єру зробив завдяки своєму старшому брату Олексію, який був фаворитом (згодом і чоловіком) цариці Єлизавети Петрівни. Освіту Кирило Розумовський здобував у Європі, слухаючи лекції в Берлінському, Геттінгенському та деяких інших університетах. Навесні 1746 р. Кирило повернувся з-за кордону і одразу ж став улюбленцем царського дору. 18-річного юнака (який ще чотири роки тому пас батьківську худобу на хуторі) призначають президентом Петербурзької Академії наук.

 Сама імператриця посватала за нього свою троюрідну сестру Катерину Наришкіну. Зрозуміло, що президент з Кирила Розумовського виявився ніякий, а тому цариця, аби якось прилаштувати молодшого Розумовського, призначила його гетьманом Лівобережної України, видавши у травні 1747 р. спеціальний указ про відродження гетьманату. За 14 років свого гетьманування К. Розумовський приїздив до України лише декілька разів на короткий час. Постійним місцем його перебування залишалися Петербург і Москва. Спочатку новий гетьман досить серйозно взявся розбудовувати українську державність. Ним було створено генеральний суд, а відтак відроджено й українську судову систему; упорядковувався адміністративно-територіальний устрій. Посилився вишкіл козацьких полків. Почали відбудовуватися та прикрашатися новими палацами Батурин і Глухів. Мріяв новий гетьман і про створення університету. При Розумовському козацька старшина остаточно захопила у свої руки справи місцевого управління і, користуючись родинними зв’язками з гетьманом, спішно привласнювала села, які ще залишалися вільними. Після ліквідації гетьманства (1764) Кирило Розумовський одержав від Катерини ІІ чин генерал-фельдмаршала і пожиттєве гетьманське жалування. За ревізією 1782 р. лише на Чернігівщині йому належало 74 177 посполитих, а в російських губерніях – понад 45 тис. кріпаків. Багатий посаг дружини, величезна спадщина старшого брата Олексія (обоє померли 1771 р.), даровані маєтності від Єлизавети Петрівни та Катерини ІІ поставили К. Розумовського врівень з найпершими багачами Російської імперії. Помер останній гетьман Лівобережної України 15 січня 1803 р. у 74-річному віці. Похований у Батурині, де він жив останні 9 років свого життя. Старший син Кирила Розумовського – Олексій був російським державним діячем, міністром народної освіти; молодший – Андрій – дипломатом (у Відні він влаштовував концерти Гайдна, Моцарта, Бетховена). Варвара Рєпніна – гарна знайома Тараса Шевченка була правнучкою Кирила Розумовського.

За матеріалами http://uk.wikipedia.org

Дивні та смішні закони країн світу

Дивні та смішні закони країн світу

Деякі закони, прийняті багато років тому, зараз вже втратили своє колишнє значення і виглядають насмішкою над добропорядними громадянами. Списки дивних законів регулярно складаються в усьому світі.
Згідно із законом американського штату Огайо заборонено споювати риб. У Алабамі забороняється керувати автомобілем, сидячи за кермом із зав’язаними очима, а у Вермонті заміжнім дамам потрібно отримати письмову згоду чоловіка, перш ніж встановити зубні протези.
На Алясці можна вбивати ведмедів, але будити звіра, щоб із ним сфотографуватися - заборонено законодавством.
У Флориді незаміжнім жінкам заборонено стрибати з парашутом у неділю. У Арізоні зрізавши кактус, можна отримати до 25 років в'язниці.
У Франції згідно з законом не можна свиню називати Наполеоном.
У Великобританії вагітна жінка може на законній підставі попросити у полісмена його шолом, якщо поблизу не знайдеться іншого місця для справляння природної потреби.
А також, забороняється вмирати в англійському парламенті. Справа в тому, що парламент має статус королівського палацу і той, хто помер там, має право бути похованим із державними почестями. У рейтингу також згадають закон, який забороняє входити до парламенту в обладунках.
Згідно з одним із законів кит або осетер, яких знайдено на узбережжі Великобританії, належать англійському монарху: голова відходить королю, а хвіст - королеві. Крім того, ніхто не відміняв закон від 1644 року, який забороняє на Різдво їсти солодкі пиріжки, які за традицією випікають якраз на різдвяно-новорічні свята. Олівер Кромвель прийняв його з метою боротьби з гріхом обжерливості.
Жителі Шотландії зобов'язані впустити будь-якого, хто постукає до них у двері з проханням дозволити скористатися туалетом. У місті Йорк дозволяється вбивати шотландців, якщо у них є при собі лук і стріли. Нарешті, всім без виключення британцям забороняється не говорити податковому інспектору те, що хочете від нього приховати, але абсолютно законно мовчати про те, з чого не робиш таємниці.
У Франції та Великобританії заборонено цілуватися на залізничних вокзалах. У Франції цей закон ввели в 1910 році через затримку з відправленням поїздів. На вокзалі британського міста Уоррінгтона на північному заході країни розміщено таблички “Цілуватися заборонено”, зато для тих, хто цілуються, є спеціальна зона.
У Венеції забороняється годувати голубів - заради збереження старовинних будівель. Штраф за годування може складати до $600, і не більше $60 у випадку, якщо заплатити на місці.
У Венеції не можна перебувати без сорочки в громадському місці та їсти сендвічі, сидячи на тротуарі, так само як і в Римі, не можна купатися у фонтанах.
У італійському місті Тропея існує закон, який абсолютно чітко регулює, кому можна бути на пляжі в роздягнутому вигляді, а кому ні: “Жінкам, які товсті, потворні або негарні, забороняється з'являтися на пляжі в роздягнутому вигляді”.
У італійському місті Палермо тільки жінкам дозволено бути на пляжі повністю в голому вигляді, в той час як чоловікам - ні.
У Німеччині можуть накласти штраф до $100 за створення загрози безпеки на автобані. Зокрема, по легендарному хайвею не можна йти пішки і на ньому не можна зупиняти машину, навіть якщо закінчився бензин.
Туристам, які їдуть до ОАЕ в священний місяць Рамадан, потрібно знати, що в цей час у країні заборонено вживати їжу і напої в громадських місцях.
У Таїланді не можна їздити на мотоциклі без сорочки. Штраф за їзду на транспортному засобі з голим торсом може складати близько $10. А також заборонено топтати гроші. Справа в тому, що на всіх купюрах і монетах Таїланда зображений король цієї країни. Наступати на його зображення - неповага щодо монарха, за що може бути тюремне ув'язнення.
У Гонконгу дружина, яку зрадив чоловік, може убити його, але за однієї умови - розправу вона повинна здійснити голими руками, без зброї. Стосовно коханки чоловіка, то її можна убити чим завгодно.
У Канаді згідно з законом 1985 року забороняється платити за річ, яка коштує більше $25, однодоларовими монетами.
У країні Гренада забороняється ходити по місту в купальниках, носити джинси з дуже низькою посадкою. Штраф може сягати $270.
Згідно з законами Данії, їздити на автомобілі треба завжди з включеними фарами, щоб відрізнятися від припаркованих машин. Штраф за їзду з вимкненими фарами може сягати $100.
Закони Сингапура піклуються про чистоту - забороняється годувати птахів, плювати і не змивати за собою в громадських туалетах. Крім того, в цій країні не можна жувати жуйку і малювати граффіти.
Швейцарцям, які надзвичайно шанобливо відносяться до спокою оточуючих, законодавчо заборонено з шумом зливати воду в унітазі після десяти годин вечора.
У африканському Свазіленді був ухвалений закон, який забороняє жінкам носити нижню білизну. У покарання за порушення норми солдати повинні зірвати білизну з жінки і порвати її на дрібні клаптики.
Перебуваючи в Китаї, захочете подивитися на голих жінок - будь ласка. Але не дай бог втупитися на голі ноги одягнутої жінки. Це в Китаї вважається грубою образою і карається кількома днями в'язниці.