Історична фразеологія

Історичні фразеологізми

Фразеологізм – це словосполучення (речення), яке за значенням дорівнює одному слову. Наприклад, пекти раків – червоніти. До того ж значення власне фразеологізму не співпадає із значенням окремих слів, що входять до його складу. В деяких фразеологізмах стійке зрощення відбулося настільки давно, що вже й забулося значення деяких окремих слів, хоча саме значення фразеологізму загальновідоме і цим висловом широко користуються. До вашої уваги найвідоміші історичні фразеологізми та історії їх виникнення!

Причина ворожнечі, суперечок, незгод між ким-небудь.

Пелей і Фетіда, батьки героя Троянської війни Ахіллеса, забули запросити на своє весілля богиню розбрату Еріду. Еріда дуже образилася і таємно кинула на стіл, за яким бенкетували боги і смертні, золоте яблуко; на ньому було написано: «Найпрекраснішій». Піднявся спір між трьома богинями: дружиною Зевса Герою, Афіною -  богинею мудрості, і прекрасною богинею любові і краси Афродітою. Суддею між ними був обраний юнак Паріс, син троянського царя Пріама. Паріс віддав яблуко Афродиті, яка підкупила його; Афродіта за це змусила дружину царя Менелая, прекрасну Єлену, покохати юнака. Залишивши чоловіка, Єлена поїхала в Трою, і, щоб помститися за таку образу, греки почали багаторічну війну з троянцями. Як бачите, яблуко Еріди насправді призвело до розбрату.

Лукава, лицемірна людина.

Походження. У римській міфології Янус - бог всякого початку. Його зображали з двома обличчями - молодої людини і старця, які дивляться в протилежні сторони. Одне обличчя звернене в майбутнє, інше - в минуле.

Ганнібал біля воріт - про небезпеку, яка загрожує чомусь чи кому-небудь. Hannibal ad portas (лат.). Вираз римського оратора і державного діяча Цицерона (Цицерон, 106 - 43 до н. е.), який він застосував у промові проти римського полководця Антонія, коли той ішов з армією на Рим, щоб захопити владу. Цицерон порівняв Антонія з карфагенським полководцем Ганнібалом (247-183 до н. е.), який вів непримиренну війну з Римом.

Походження цього виразу пов'язано з історичною подією. У Парижі в ніч на свято святого Варфоломія з 23 на 24 серпня 1572 католики намітили побиття гугенотів - протестантів, прихильників перетворення католицької церкви. Вночі у міської ратуші зібралися католики, у кожного на рукаві була біла пов'язка, а на капелюсі - білий хрест, щоб дізнаватися своїх у темряві. Всі будинки гугенотів були відзначені заздалегідь білими хрестами. За сигналом дзвону католики вривалися в будинки і били неочікувавших нападу гугенотів. Загинули десятки тисяч людей. З тих пір вислів "Варфоломіївська ніч" став алегоричним і означає будь-яке раптове масове знищення людей.

Вираз цей царського походження. Автор його - цар Іван Грозний. Для посилення своєї самодержавної влади Іван Грозний увів опричнину, що наводила жах на всю державу. Не міг примиритися з розгулом опричників і митрополит Московський Філіпп. У своїх численних посланнях до царя (грамотах) він прагнув переконати Грозного відмовитися від проведеної ним політики терору, розпустити опричнину. Норовистого митрополита Грозний презирливо називав Філько, а його грамоти - фількіними грамотами. За сміливу критику царя і його опричників митрополит Філіпп був заточений у Тверський монастир, де його задушив Малюта Скуратов. Вираз "фількіна грамота" вкоренився в народі. Так кажуть про документи, що не мають юридичної сили, і про безграмотно складені документи.

Якщо зробив щось не так, як годиться, навпаки, переплутав - в таких випадках скажуть: шиворіт-навиворіт. Зараз це начебто цілком невинний вираз. А в давнину він пов'язувався з ганебним покаранням. У часи Івана Грозного боярина, який завинив, садили задом наперед на коні у вивернутому навиворіт одязі і в такому вигляді, знеславленого, возили по місту під свист і глузування вуличної юрби. До речі, шиворіт - це комір.