ТРАДИЦІЇ, ЗВИЧАЇ, ОБРЯДИ, ВІРУВАННЯ, СВЯТА СТАРОДАВНІХ УКРАЇНЦІВ, УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ, КУЛЬТУРА, ЦІКАВІ ФАКТИ, ПРИКМЕТИ ТА ПОВІР′Я

СВЯТА

ДЕНЬ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ КАТЕРИНИ

Серед численних жіночих свят, що сповідувалися лише представницями слабкої статі, найзнаменнішим є свято святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня. Дослідники християнських вірувань вважають, що в давнину це було свято дівочої долі, але згодом церква пов'язала його зі святою Катериною («чиста душею» — так перекладається її ім'я з грецької). Життя Катерини припало на кінець III — початок IV ст. — період найтяжчих гонінь на християн за часів імператора Максиміліана. Катерина була дочкою грецького царя Ксантоса. Александрія, де мешкала родина царя, вважалася тоді справжнім центром наук та мистецтв. Здібна та допитлива дівчина вивчала філософію, діалектику, ораторське мистецтво, риторику, була обізнана з творами видатних на той час лікарів, знала чимало мов. Мати Катерини була таємною християнкою, і через неї дівчина познайомилася з християнським ученням, яке справило на неї надзвичайне враження.

Завдяки розуму й обізнаності в багатьох науках Катерина обернула в християнську віру багатьох людей і завжди перемагала в спорі з язичницькими філософами. Все це разом із рідкісною вродою зробило дівчину надзвичайно гордою, і серед чоловіків вона не знаходила рівного собі.

Коли ж підійшла пора виходити заміж, батьки почали шукати для доньки нареченого, але вона й слухати не хотіла про нього, і одного разу сказала: «Якщо ви наполягаєте, я вийду заміж. Але знайдіть мені такого юнака, який буде подібний до мене у чотирьох обдаруваннях, якими я, як ви. запевняєте, перевершую всіх інших дівчат. Хай він буде подібний до мене у благородстві, у красі, у багатстві та в розумі; якщо ж у нього буде відсутній хоча б один хист, він невартий мене».

Довго шукали батьки нареченого для своєї дитини, але все було даремно. За порадою вони звернулися до одного старця, який давно довідався про високі моральні якості Катерини і вирішив схилити її до «пізнання Христа, Царя Небесного».

Ось що він сказав дівчині: «Знаю тільки одного прекрасного юнака, який, без сумніву, перевершує тебе в усіх обдаруваннях, про які ти казала; краса його перемагає сяйво сонця, премудрість його — це все, що створене: живе та неживе; багатства скарбниці його можна роздати всьому світові, і від цього воно не зменшиться, а стане більшим; благородство ж його невимовне» . Образ цього юнака, так велично змальований старцем, схвилював Катерину настільки, що з цього моменту вона думала тільки про нього та мріяла стати його дружиною.

Благочестивим життям та молитвами Катерина досягла такого стану, що їй дано було побачити в чудесному видінні цього прекрасного юнака, тобто самого Ісуса Христа.

Він подарував дівчині обручку та сказав їй: «З цього дня приймаю тебе в наречені, наречені вічні; да не буде у тебе віднині жениха земного».

Сталося так, що заручитися з красунею Катериною зажадав сам імператор Максиміліан — язичник, який приїхав до Александрії та закохався у дівчину. Але Катерина не тільки не зрадила Ісусові, але й привернула до нього імператрицю, улюбленого полководця імператора з його охоронцями, а також філософів, які прийшли переконати Катерину у перевагах віри язичників. Усі її послідовники прийняли мученицьку смерть. Останньою було жорстоко страчено й саму Катерину. Через кілька років християни знайшли останки мучениці й поховали їх. Місце страти Катерини й сьогодні показують в Олександрії туристам. Давні християни цього міста встановили мармурову колону, на якій висікли зображення св. великомучениці. Ця колона і зараз стоїть у храмі св. Сави.

В Україні ставлення до Катерини, як і до інших святих великомучениць, було особливим: довірливим і житейським. Отже, невипадково свято Катерини називали святом дівочої долі. Наші пращури свято вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй і долю — добру чи лиху.

Найчастіше до своєї долі зверталися дівчата, щоб вона порадила й ощедрила їх щасливим подружнім життям, та жінки, в котрих не зладнався родинний затишок.

Дівчата ворожать, закликаючи свою долю, а парубки напередодні цього дня повинні постувати — тоді доля пошле їм гарну дружину.

Ось як дівчата намагаються впізнати своє майбутнє. До сходу сонця слід піти до саду, зрізати гілочку вишні. По поверненні до хати треба поставити цю гілочку у воду й чекати на свято Меланки. Якщо до Меланки гілочка засохне — поганий знак, що віщує таку й долю, цього року не буде весілля. А якщо вишня зацвіте — і доля дівоча так само цвістиме, шлюб цього року буде укладений обов'язково.

Проте найцікавіші дійства відбувалися на Катерину. Зранку незаміжні дівчата вскладчину зносили до однієї з осель продукти (крупу, овочі тощо) та готували з них борщ та кашу — вечерю. Ввечері дівчата влаштовували вечорниці. На спільну трапезу мали право приходити парубки без запрошень:

— Добридень, паніматко, вся чесна громадко й хата! Чи дозволите завітати до оселі та привітатися з Катериною?

Як правило, такий дозвіл давали. Тоді хлопець, переступивши поріг, клав хліб і говорив:

— Зі святою Катериною, з добрим вечором, здоровенькі були!

В одних випадках хлопців садовили на спеціально відведене місце, в інших — припрошували пилипівськими переспівами. У цей час вечорницька мати — господиня оселі — вносила залишену від попередньої складчини горілку, пропонувала сісти до столу. При цьому годилося розміщатися парами.

За вечерею молодь веселилася, співала пісень, переважно колядових, у яких згадувалося про долю.

Тільки танцювати цього вечора не можна було, оскільки триває піст. Перед тим як заспівають перші півні (опівночі), дівчата загортали спільно приготовлену вечерю новим рушником і прямували до воріт «закликати долю». По черзі кожна дівчина залазила на ворота з «вечерею» в руках і три рази закликала долю: «Доле, доле, іди до мене вечеряти!» Якщо у відповідь заспіває півень, значить, доля відгукнулася, що, відповідно, пророкує заміжжя та спокійне життя в достатку протягом року. Якщо півень не заспівав, значить, доля не чує дівочого голосу, «оглухла». У цьому разі дівчина сумувала, проклинаючи долю: «Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!». Найгірше ж, якщо у відповідь на дівочі закликання зірка з неба падає. Це може віщувати важку хворобу, негаразди в родині або навіть «згасання долі».

А ще напередодні Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи таким способом кількох хлопців. Серед них мав бути: яблуневий листочок — для дівчини. Лягаючи спати, дівчина читала молитву долі, аби та змилосердилась над нею, а вдосвіта прохала найменшого в родині хлопчика витягти одного з листочків: який витягне, за того й вийде заміж, а як випаде листочок з яблуні, то доведеться ще подівувати.

У Франції свята Катерина вважається патронесою старих дівчат. Цього дня вранці всі неодружені паризькі дівчата, старші 25 років, одягають капелюшки, прикрашені жовтими й зеленими стрічками. Веселі катеринетти, як звуть цих дівчат, гуляють по вулицях, співають, розважаються, а в одній із церков відправляється служба Божа, і архієпископ паризький благословляє старих дівчат. Удень веселі процесії несуть квіти до статуї св. Катерини, а ввечері дівчата розважаються на вулицях. У цей день їм багато дозволяється: за старою традицією чоловіки можуть цілувати на вулиці дівчат у жовто-зелених капелюшках, але ніхто не дивується, коли і катеринетти охоче цілують хлопців.

6 нерозгаданих історичних знахідок

Історія людства обчислюється не одним тисячоліттям, але вчені досі не знають відповідей на багато питань. Артефакти, знайдені під час археологічних розкопок, змушують фахівців губитися в здогадках, через що пошук істини стає тільки цікавішим.Пропоную познайомитися з найбільш примітними знахідками, досі не розгаданими наукою.

1. Велетенські кам’яні кулі Коста-Рики.

Загадкові кам'яні утворення ідеально круглої форми інтригують не тільки своїм виглядом, але і своїм незрозумілим походженням. Вперше вони були виявлені в 30-х роках XX століття робітниками при розчищенні джунглів під бананові плантації. Місцеві легенди свідчили, що всередині загадкових кам'яних куль повинно було бути заховане золото. Багато петросфер були розколоті, частина з них підірвана. Але вони були порожні.
Невідомо, ким і з якою метою створювалися ці петросфери. Можна припустити, що це були символи небесних світил або позначення меж між землями різних племен.

            2. Багдадська батарейка.

До винаходу електрики першими фору дали месопотамці. У 30-х роках XX століття на археологічних розкопках під Багдадом був виявлений загадковий артефакт, який отримав назву «Багдадська батарейка». Він мав такий вигляд: 13-сантиметрова посудина, через шийку якої був проведений залізний прут зі слідами корозії. Усередині посудини знаходився мідний циліндр, а всередині циліндра - залізний стержень. Виходячи з будови знахідки вчені припустили, що це стародавня батарейка, яка могла створити електричний струм напругою в 1 вольт. За однією з версій, подібна батарейка могла використовуватися в процесі гальванізації золота, також відкритим залишається питання, чому технологія виготовлення таких батарейок була загублена і в інших регіонах нічого подібного виявлено не було.3. Манускрипт Войніча

Манускрипт Войніча - найтаємничіша книга у світі. У неї немає автора, вона написана на незрозумілій мові, також сторінки рясніють незрозумілими символами і дивними ілюстраціями.Нестандартність манускрипту полягає в тому, що він написаний з використанням унікального алфавіту, не схожого ні на одну буквенну систему. Ці незрозумілі знаки поставили в глухий кут криптографів XX століття і до теперішнього часу залишаються нерозшифрованими.

4. Золоті фігурки інків.

Золоті фігурки, знайдені в Південній Америці, зовні нагадують літальні апарати, і в це складно повірити. Що послужило прообразом для створення цих фігурок - невідомо.

У 1996 році німецькі авіамоделісти Алгунд Енбом і Петер Белтинг на практиці довели, що гіпотеза про моделі літальних апаратів в образі фігурок загадкових тварин має право на життя. Вони створили точні, збільшені в 16 разів копії так званого колумбійського золотого літачка. Для запуску в повітря моделі були оснащені моторами і системами радіоуправління. Дві моделі не тільки змогли піднятися в повітря, але і прекрасно виконали фігури вищого пілотажу, а також відмінно планували навіть з вимкненими двигунами.

5. Генетичний диск.

На неймовірному артефакті - генетичному диску зображені речі і процеси, які сучасна людина може спостерігати тільки під мікроскопом. На диску, найімовірніше, показаний процес зародження і розвитку зародка. Також одним з дивних малюнків є голова людини незрозумілої форми.

6. Антикірський механізм.

Антикітерський механізм є найстарішим і найвідомішим обчислювальним механізмом, першим аналогом комп'ютера через свою очевидно складну конструкцію. Після десятиліть досліджень вчені змогли визначити, що механізм показує положення Сонця, Місяця, пересування планет по небесному склепінню, пророкує сонячні і місячні затемнення - і навіть ключові події, такі як Олімпійські ігри.Основні суперечки розгораються навколо того факту, ніби до виявлення антикітерського механізму античним цивілізаціям виготовлення таких складних приладів було недоступне. Вчені стверджують, що цей набір бронзових шестерень випередив подібні види техніки на тисячу років

2 грудня 1804 року в Соборі Паризької богоматері Наполеон Бонапарт проголошений імператором Наполеоном I. Він став першим французом за тисячолітню історію країни, що став носити цей титул. Спеціально викликаний для церемонії папа римський Пій VII вручив Наполеону корону, котру 35-річний завойовник Європи власноручно одягнув на голову.

Корсіканець за походженням, Наполеон, один з найвизначніших військових стратегів в історії, зробив стрімку кар'єру у Французькій революційній армії в 1790-і роки. У 1799 році, коли Франція перебувала в стані війни практично з усією Європою, Наполеон повернувся до Парижу після Єгипетського походу, позбавив влади уряд і фактично врятував Францію від катастрофи.

Як перший консул, Наполеон Бонапарт отримав право призначати членів Державної ради і провести у Франції численні реформи в армії, цивільному законодавстві, освіті, адміністративному устрої і фінансовій системі країни. Він зумів закріпити основні громадянські завоювання Французької революції, залагодити конфлікт з католицькою церквою, розправитися з якобинцями, що поклало край революційній анарахії. Успішні реформи, економічна стабільність і переможне завершення війни з Другою коаліцією дали можливість Наполеону у 1802 році стати довічним консулом, а ще через два роки змінити конституцію, за якою він 18 травня 1804 року був проголошений імператором Франції.

Церемонії коронації, яка відбулася 2 грудня 1804 року, передувала серйозна підготовка до свята в стилі Цезаря - по всьому Парижу вікна багатіїв були завішані знаменами і килимами, архітектори Персьє і Фонтень ліквідовували пошкодження, нанесені революцією собору Нотр Дам, і декорували його в імперському стилі, ювелір Мартін-Гійом Бьенне виготовив золоту корону в середньовічному стилі замість втраченої під час революції корони Карла Великого і золотий лавровий вінок, а ювелір Марі-Етьєн Ніто - коронаційну тіару для дружини імператора.

Папа Пій VII благословив регалії і державу, помазав святою оливою і поклав на вівтар. Як тільки він вимовив «Отримують імператорську корону ...», Наполеон несподівано повернувся, жестом дав зрозуміти йому, що знає, що робити далі і сам надів на себе «корону Карла Великого», яку потім замінив на золотий лавровий вінок. Після того як Пій VII вимовив «Імператор назавжди!» Наполеон коронував Жозефіну, яка стала перед ним на коліна. Цей момент відображений на знаменитій картині Жака Луї Давида, яку було створено на замовлення Наполеона.

Як імператор Наполеон переміг Австрію і Пруссію, ліквідував Священну Римську імперію, оголосив морську блокаду Великій Британії і на 1807 рік володіння Франції простягалась від Ельби на півночі до середини Італії на півдні і від Піренеїв на заході до Далмації на сході, а на решті Західної Європи були створені залежні від Наполеона королівства, в яких правили члени його сім'ї.

Територіально урізані Австрія, Пруссія і переможена у кількох битвах Росія були змушені підписати Тільзитський мир, порушення якого Росією привело до Франко-російської війни 1812 року. Поразка у ній стала початком падіння Наполеона - того ж року було втрачено Іспанію, а у 1814-у Франції було завдано нищівної поразки від країн антифранцузької коаліції і 1 квітня 1814 року тимчасовий уряд позбавив Наполеона I влади. Висланий на острів Ельба, Наполеон згодом втік до Франції, сформував нову армію, з якою здобув ряд перемог, допоки 18 червня 1818 року під Ватерлоо не зазанав останньої розгромної поразки від союзних антифранцузьких військ.

Після цього Наполеона було вислано на острів Св. Єлени біля узбережжя Африки, де він перебував під домашнім арештом і помер у травні 1821 року у 51-річному віці, очевидно, від раку шлунку. Після реставрації влади Бурбонів вони намагались ліквідувати залишки культу Наполеона, викорінити пам'ять про нього у французькому суспільстві. Для цього, в 1819 році більшість імператорських регалій були знищені і від розкішного лаврового вінка залишився єдиний листок, який випадково відпав під час коронації і був збережений художником Жан-Батист Ізабе. В 1840 році тіло Наполеона було перевезене до Парижу і поховане з великими почестями в Будинку Інвалідів. У 1885 році, щоб перешкодити будь-яким спробам реставрації монархії, Національні збори Франції постановили продати більшу частину французьких королівських, імператорських регалій і коштовностей.

210 років тому (1805) під Аустерліцем, у 120 км на північ від Відня (нині Славков-у-Брна, Чехія), відбувся вирішальний бій об’єднаної армії Російської і Австрійської імперій з армією імператора Наполеона Бонапарта, яка завдала нищівної поразки супротивникам, змусивши Австрію вийти з Третьої антифранцузької коаліції. Завдяки тому, що у цій битві брали участь імператори трьох держав, вона відома також як «Битва трьох імператорів». Це була перша поразка російської армії у генеральній битві війни за останні сто років, що справило неабияке враження на суспільну думку росіян, які вважали свою армію непереможною. Натомість для Франції перемога під Аустерліцом стала тріумфальною.