ГЕТЬМАНА МАЗЕПУ БУЛО ДОЗВОЛЕНО ПОХОВАТИ В ЦЕРКВІ ГРОБУ ГОСПОДНЬОГО В ЄРУСАЛИМІ.

 

Пам'ять про видатного християнина Івана Мазепи шанують, як православні церкви Близького Сходу, так і Молдавська та Румунська православні церкви. І тільки РПЦ, Кремль та КГБ докладають титанічних зусиль, щоб знищити саму світлу пам'ять про героїчного гетьмана України. 

Відомо, що Гетьман України Іван Мазепа побудував безліч церков не лише в Києві, а й по всій Україні - в Чернігові, Батурині, Лубнах, Полтаві, Полоцьку.

З переліком храмів побудованих гетьманом можна ознайомитись тут:

Меценатство Мазепа здійснював не тільки в Україні, а й за її межами. Робилося це, в тому числі, й з метою зміцнення духовних та політичних зв’язків Козацької держави зі заходом і сходом. Прикладом того служить фінансування побудови церкви у Варшаві або фундування гетьманом видання Євангелія арабською мовою, друкованого в Алеппо в Сирії (1708), про що свідчить передмова з присвятою гетьманові та гравюра із його гербом. Меценатство І. Мазепи сягало Палестини, Антіохії, Олександрії, грецького Афону та Царгорода. На замовлення гетьмана було зроблено безліч дарів й Церкві Гробу Господнього. Так, було зроблено срібну плиту для церкви Гробу Господнього в Єрусалимі. Мазепа подарував срібну миску (тарелю) для церкви Гробу Господнього в Єрусалимі з написом: “Дар Його Високості Івана Мазепи, гетьмана Русі”. Збереглася дотепер у Єрусалимі Плащаниця, яку подарував для церкви Гробу Господнього гетьман. Плащаниця розміром один на півтора метри, кута у срібній блясі.

(На мал: Гетьман Іван Мазепа в оточені добрих справ. Гравюра 1705 р.)

Окремо варто розповісти про спонсорування видання гетьманом Євангелія на арабській мові.На початку 18-го століття воно було видане за кошт гетьмана. Вдячним православним кліром Аравії воно було присвячене «козацькому Гетьману та князю України» Івану Мазепі. Додамо, що титул князя України - гетьмана удостоїв сам Петро І, а австрійський цісар надав йому титул Князя Священої Римської Імперії. 

Заслуги гетьмана перед Православною Церквою були настільки значними, що після смерті Івана Мазепи козацька старшина отримала дозвіл на поховання його тіла в самій Церкві Гробу Господнього в Єрусалимі.

1709 року спадкоємець гетьмана Андрій Войнаровський та українська козацька старшина отримали у Константинополі спеціальний дозвіл для перепоховання останків Івана Мазепи у церкві Святого Гробу в Єрусалимі. Проте,  через неможливість транспортування тіла покійного гетьмана з Молдови, територією всієї Османської імперіі, аж до Палестини, було прийнято рішення поховати Мазепу в Галаці.

Відомо, що церква Святого Георгія у місті Галац із самого початку свого існування була напряму підпорядкована Церкві Святого Гроба в Єрусалимі, звідки і поширена в народі паралельна назва – Єрусалимська церква. Вона була однією з шести церков середньовічної Молдови, яка мала такий статус, проте, на відміну від інших, користувалася певними привілеями.

Саме цей стабільний зв’язок з Церквою Святого Гроба й відіграв вирішальну роль у виборі місця похованння останків І.Мазепи. Полтавський наказний полковник Г. Герцик, який пізніше був заарештований московськими агентами у Варшаві та на допиті 1721 рокузазначив: „Гетьман помер у Бендерах, та після його смерті Пилип Орлик наказав йому супроводити тіло покійника до Галаца, де тамошній митрополит відправив похорон”.

Митрополитом Молдовським та місцевим православним священством систематично споминалося ім’я Івана Мазепи під час літургійних служб у церкві Святого Георгія. Це тривало, аж до середини ХХ століття, коли відбулось встановлення в Румунії комуністичного режиму. Так, ще 1946 року до церкви Святого Георгія завітав сам Митрополит Молдови. В його присутності, настоятель церкви під час своєї проповіді окремо пом’янув Івана Мазепу як «глибоковіруючого християнина, який з великими почестями був похований посередині цього культового приміщення».

28 жовтня 1962 року за активної участі московських агентів КГБ відбулось знищення церкви Святого Георгія у Галаці. Разом з нею було знищено й місце поховання гетьмана Мазепи.

Румунський професор М. Брудіу 1990 року опублікував дослідження, в якому детально описав рідкісний метод, застосований для знищення церкви: декілька ночей поспіль під великим тиском під фундамент церкви інжектовували солену морську воду, що, за два тижні, призвело до появи тріщин та осадки споруди. Але, як зазначає професор М.Брудіу, оскільки башти колишньої генуезької фортеці (на фундаменті якої була збудована церква) не здавалися, вони були прив’язані тросом до потужного корабля, який потягнув їх в бік Дунаю. Цим самим, остаточно знищили церкву Святого Георгія, а з нею - і могилу І. Мазепи.

Ясно, що такі титанічні зусилля по знищенню «простої» церкви навряд чи приймались, якби радянське імперське керівництво не хотіло знищити навіть саму пам'ять про Мазепу.

Загадки Юліанського і Григоріанського календарів

Практично увесь світ живе за Григоріанським календарем, який визнали більш точним і доцільнішим ніж Юліанський. Але деякі країни і релігійні течії і досі живуть за останнім. В Україні вже 98 років святкують Різдво сьомого січня за старим зразком, а в Європі, наприклад, 25 грудня. Чому досі існує ця плутанина з календарями та чим вони взагалі відрізняються, нам допомогли розібратися вінницькі історики.

Історія Юліанського календаря

Юліанський календар був запроваджений у 46 році до н.е. за ініціативи Юлія Цезаря, який був першим консулом в Римі. Він звернувся до александрійського астронома Созігена, щоби той адаптував римську календарну систему до єгипетського сонячного календаря. - Римський календар був дуже невпорядкований, - розповідає викладач ВДПУ Анатолій Войнаровський. - І, до того ж, Цезар був верховним понтифіком, який кожного разу змушений був призначати початок нового року. У римлян новий рік починався з першого мартіуса (марта - ред.). Але Цезар дав розпорядження перенести початок нового року на январь, тому що якраз у цей час сенат затверджував бюджет і військові походи. І тому вирішили, що цей місяць буде набагато доречнішим. Так запровадили першу календарну систему. В ній існувало 12 місяців. Тривалість звичайного року була 365 днів, а подовженого - 366. - Юлій Цезар за обрахунками Созігена очевидно знав, що існує певна похибка, - розповів пан Войнаровський. - Астрономічний сонячний рік тривав 365 діб, 5 годин, 48 хвилин і 6 секунд, але більшість дослідників не зважили на цю особливість, яка для них була недостатньо серйозною, і тому округлили тривалість року до 366 діб високосного року. У 325 році н. е. було прийняте рішення всім християнам взяти за основу Юліанський календар. Ним користувалися до 16 сторіччя.

 Започаткування Григоріанського календаря 
Тільки в середині 16 сторіччя Папою Римським Григорієм XIII було помічено неспівпадіння, а точніше відставання Юліанського календаря від астрономічних явищ на 10 днів. Кожен з цих додаткових 10 днів набігав за 128 років за рахунок додавання хвилин і секунд, які ігнорувалися при визначенні високосних років. Саме завдяки Папі в Католицькій Церкві вирішили ліквідувати цю різницю ось яким чином: одразу ж після четвертого жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Отож ці 10 діб, які накопичилися, були ліквідовані.

Як визначали високосний рік?

Щоб надалі не допускати появи такої істотної різниці, почали кожний рік з двома нулями, яким закінчувалося сторіччя, дві перші цифри ділити на чотири. Якщо ділилося без залишку - рік залишався високосним. Якщо була остача - такий рік вважали простим. Наприклад, узяти 1700 рік: 17 без остачі не ділиться, тож такий рік важається простим. За 400 років (з 1600 до 2000) таким чином не враховувалися три високосних роки (1700, 1800 та 1900). Тож три доби прибиралися, й це суттєво зменшило різницю в часі. Тепер зайва доба за Григоріанським календарем набігає лише раз у 3323 роки, а не у 128 років. А різниця між Юліанським та Григоріанським календарем нині складає13 діб.

Чому католики святкують Різдво 25 грудня, а православні 7 січня?

22 грудня - день зимового сонцестояння і він вважається найкоротшим. Наступні дати - 23, 24 грудня - дні приблизно однакової тривалості, а вже 25 грудня до світлого часу доби додається перша хвилина. - Сонце на хвилину раніше сходить, - каже історик Олексій Струкевич. - Язичники святкували цю дату як перемогу добра над злом, тепла над холодом. День починає збільшуватися, світ відроджується. У християнській традиції 25 грудня пов’язане з Різдвом, народженням Ісуса Христа. Тримаючись за Юліанський календар, виходить, що ми (православні ) проґавлюємо цей момент і святкуємо тільки 7 січня, коли вже два тижні, як день подовжений. 

У нас церква живе за старим стилем, тому різниця між реальними астрономічними процесами становить 13 днів. Григоріанський календар ближчий до астрономічних явищ, ніж Юліанський, і святкування визначених дат за ним є логічнішим і адекватнішим. 

Запровадження Григоріанського календаря протестанти прийняли у 18 сторіччі: Англія, Норвегія, ряд інших країн протестантської віри теж перейшли на нову систему літочислення. А от православна церква - ні. - У принципі, константинопільський патріарх погодився з раціональністю і доцільністю нової календарної системи, - говорить Анатолій Войнаровський. - Але суто через політичні міркування і ворогування між церквами (католицькою і православною), на неї так і не перейшли, дотримуючись Юліанського календаря. Коли московському патріарху запропонували перейти на Григоріанський календар, а таку пропозицію зокрема зробив московський цар Петро І, той заявив: ліпше нехай уся земля піде в пекло, але одним календарем з римським папою ми жити не будемо.

 В Україні Григоріанський календар почав діяти в Українській Народній Республіці з 16 лютого 1918 року: відтоді цей день стали вважати 1 березня 1918 року. Українські ж православні і греко-католицька церкви живуть за Юліанським стилем. 

Високосні та прості роки 
Земля обертається навколо своєї осі не рівно 365 днів, а 365 днів з чвертю. Чверть, тобто 6 годин - це грубо кажучи. Нагадаємо, що в астрономічному році, який найбільш відповідає руху сонця, як це видно з Землі, з 1 січня 2000 року - 365 діб 5 годин 48 хвилин 45,19 секунди. Тож кожний четвертий рік набігає приблизно одна зайва доба. Тобто перший рік триває 365 днів і шість годин. Другий рік завершується через 365 днів і 12 годин і так далі. - Рахувати так незручно, тому набрані години четвертинки доби додають до кожного четвертого року (лютого), - каже доктор історичних наук, професор “Вінницької академії неперервної освіти” Олексій Струкевич

"Хто такі москвини та московський народ" - промова генерального осавула Івана Богуна

20.04.2015 - 21:50

Полковник Іван Богун виголосив цю промову на раді в гетьманській столиці Чигирині (що на Черкащині) навесні 1650 року. Для нашого народу вона надалі залишається актуальною.

150420_ivan_bogun.jpg

Генеральний осавул Іван Богун

Текст промови Богуна (1650) на раді в Чигирині:

"У народі Московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі, у них, окрім Божого та Царського, нічого власного нема і бути не може, і людей, на їх думку, створено нібито для того, щоб у ньому не мати нічого, а тільки рабствувати. Самі вельможі та бояри московські титулуються звичайно рабами царськими і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б'ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки або за їх назвою крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за невідомими у світі правами та привласненнями продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скоріше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з'єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися із вогню в полум'я".

Цю промову можна віднайти у 3 частині "Історії Русів" (іст. хроніка поч. 18 ст.)

10 листопада 1764 року Катерина ІІ скасувала гетьманство, передавши всю повноту влади в Україні президенту Малоросійської колегії Петру Рум'янцеву.http://www.5.ua |

Гордість України. Як починалася освіта в Україні

Українець, який керував найстаршим університетом Європи

Багато хто із нас звик думати, що українці через статус бездержавного народу не долучилися до найвизначніших наукових і культурних звершень світу. Але останнім часом ця думка розвіюється рядом фактів. Один із них — історія Юрія Котермака, який був ректором Болонського університету — найстарішого навчального закладу Європи.

Про народження та становлення цієї особистості залишилося мало даних. Відомо лише, що Юрій Котермак з’явився на світ близько 1450 року в українському місті Дрогобич у родині солевара. За місце народження у майбутньому колеги наділять науковця прізвищем "Дрогобич", під яким він й увійде до історії світової науки.

Незважаючи на скромний статус батька, юному Юрію вдалося отримати гідну освіту. Його першим вчителем став місцевий священник. Далі ж українець відправився до Кракова, де 1473 року здобув ступінь магістра у тамтешньому університеті.

Але його серце та наукові амбіції прагнули більшого. У XV столітті всіх вільних духом студентів вабила Італія, де народжувалася культура Відродження. Флоренція та Болонья стали осередками цього процесу. В останній розташовувався найдавніший університет Європи, що славився своїми вільними звичаями. Наприклад, у Болонській вищій школі могли навчатися та викладати жінки.

Саме у цьому університеті Юрій Дрогобич після свого навчання у Польщі проходив курс із медицини та із вільних мистецтв. Там 1478 року він дістав звання доктора філософії. Чотирма роками пізніше у його скарбниці з’явився новий статус — доктор медицини.

Із 1478 по 1482 роки Юрій Дрогобич читав лекції із астрономії в Болонському університеті. Колеги навіть обрали українця ректором закладу на два роки (посада не передбачала більший строк).

Надалі науковець вирушив до Папського престолу до Риму, де видав свій астрономічний трактат "Прогностична оцінка 1483 року". Це перша відома друкована праця, написана українцями. У ній Юрій Дрогобич подав свої спостереження із астрономії та географії та висунув гуманістичне за своєю сутністю припущення — що людський розум здатен пізнати Всесвіт.

Вочевидь, із останньою думкою був згоден і найвідоміший учень Юрія Дрогобича — Миколай Коперник, який подарував світові вчення про те що, усі планети нашої космічної системи обертаються навколо Сонця. Великий поляк був студентом Котермака під час останньої "викладацької каденції" українця — у Краківському університеті. Юрій Дрогобич працював там із 1487 року і аж до самої смерті у 1494 році.

Українець Юрій Дрогобич — науковець, визнаний світом.

29 січня 1918 року на залізничній станції Крути за 130 кілометрів від Києва між кількома сотнями київських курсантів, студентів та козаків, що утворили Помічний Курінь Студентів Січових Стрільців під командуванням сотника Омельченка, і багатотисячним підрозділом Червоної Гвардії відбувся бій, який дозволив на кілька днів зупинити наступ більшовиків на Київ.

17 грудня 1917 року Центральна Рада отримала урядову телеграму з Петрограда від Троцького, Леніна і Сталіна, в котрій більшовицькі лідери Росії зазначили, що Раднарком "... визнає Українську Народну Республіку, її право цілком відокремитися від Росії... зараз же, без обмеження та безумовно". Водночас до Центральної Ради було висунуто ультимативні вимоги пропустити більшовицькі війська на Південний фронт для боротьби з Каледіним, не пропускати білогвардійські війська, що рухаються на Дон і Урал та припинити роззброєння радянських військ та Червоної гвардії.20 грудня з'їзд Рад селянських, робітничих і солдатських депутатів відкинув ультиматум, який був розцінений як втручання у внутрішні справи УНР. Це стало до початку Радянсько-української війни.

22 грудня червоногвардійські загони під проводом Володимира Антонова-Овсієнка зайняли Харків, де через три дні проголосили створення Української Народної Республіки Рад як автономноої частини Російської Радянської Республіки. Цього ж дня російські збройні формування під командуванням есера Михайла Муравйова розпочали наступ на Київ. 9 січня1918 року червоногвардійці зайняли Катеринослав, 20 січня - Полтаву і 27 січня загони Муравцова під Бахмачем з'єдналась із 30-тисячною більшовицькою армією, що перейшли український кордон поблизу Сум.

Коли з-під Бахмача і Чернігова на Київ вирушили більшовицькі закогни чисельністю до 6 тисяч чоловік, уряд УНР не зміг виставити на захист столиці жодної регулярної військової частини. Натомість було оголошено створення студентського куреня Січових Стрільців, до якого увійшло чотири сотні курсантів 1-ї Київської юнкерської школи, студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету. 27 січняперша сотня Студентського куреня прибула під Бахмач, а наступного дня до них приєдналися ще 200 чоловік і 80 добровольців з підрозділів місцевого козацтва. Вони не мали жодного бойового досвіду, а на озброєнні мали лише 16 кулеметів та дві гармати на залізничній платформі.

Під командуванням капітна Аверкія Гончаренка була зайнята оборона поблизу станції Крути, розібрана колія, щоб унеможливити наступ залізницею, і 29 січня 1918 року юнкери та студенти прийняли бій, який тривав понад 5 годин, - було відбито кілька атак двотисячного загону балтійських матросів. Проте, великі людські втрати, відсутність достатньої кількості боєприпасів і підмоги, на яку розраховували (в Києві почалось більшовицьке повстання на заводі «Арсенал»), та прибуття більшовицького бронепоїзда змусило прийняти рішення відступати до столиці.

В результаті бою під Крутами з українського боку загинуло близько 140 чоловік, 30 чоловік попали в полон, не зорієнтувавшись в сутінках. Полонені 27 студентів та двоє офіцерів були того ж дня розстріляні як помста за більше 300-т загиблих червноармійців. 19 березня 1918 року 19 загиблих студентів за рішення Центральної Ради з військовими почестями були перепоховані в братській могилі на Аскольдовій могилі в Києві.

Бій під Крутами лише на кілька днів затримав наступ більшовиків - 9 лютого, після п'ятиденного артилерійського бомбардування міста, вони зайняли Київ. При штурмі війська Муравйова застосовували отруйні гази, масові артилерійські обстріли житлових кварталів від яких загинуло кілька тисяч киян. Три дні в Києві тривав терор, спрямований проти антибільшовицьких сил. Ще до вступу більшовиків у місто уряд Центальної Ради 2 лютого преїхав до Вінниці і повернувся в Київ 1 березня, коли згідно з Берестейським договором від 9 лютого більша частина України була окупована автро-німецькими військами.

28 січня 1547 року в палаці Вайтхолл на 55-у році життя помер англійський король Генріх VIII Тюдор. Його 38-літнє правління нічим не відзначилось на міжнародній арені, проте увійшло в історію завдяки реформації церкви, яка зробила Англію протестантською державою, шістьом шлюбам і жорстокому переслідуванню католиків. Наступником Генріха VIII став 9-річний Едвард, син від третьої дружини Джейн Сеймур.

17-річний Генріх Тюдор зійшов на престол по смерті батька в1509 році і того ж року одружився на вдові свого брата Катерині Арагонській, дочці засновників Іспанії Фердинанда Арагонського і Ізабелли Кастільської. Не розлувшись з нею, в 1533 році він одружився з фрейліною королеви Анною Болейн. Небажання Папи римського Юлія II, а згодом і Климента VII анулювати попередній шлюб, став приводом до створення в1534 році Англіканської церкви на чолі Генріхом VIII, конфіскації монастирських земель і переслідування усіх, хто відмовився визнати його главою церкви.

Генріх VIII, 1509 рік

Проте після двох наступних невдалих шлюбів із протестантками Джейн Сеймур і Анною Клевською, в 1540 роціГенріх одружився на католичці Катерині Говард і став більш лояльним до католицької релігійної доктрини, запозичивши з неї в англіканство ряд обрядів. Однак і цей шлюб виявився невдалим - через два роки п'ята дружина була страчена після звинувачення у подружній зраді, що підштовхнуло Генріха відмовитись від кількох католицьких обрядів і почати переслідування католиків з новою силою.

Цьому посприяло і особисте здоров'я Генріха, який в 1536 роціна лицарському турнірі пошкодив ногу і занесена інфекція зробила рану невиліковною - він почав страждати депресіями і різкими змінами настрою, що приводило до прийняття емоційних і немотивованих рішень, а в кінці життя зробило його невиправдано жорстоким - вважається, що кількість страчених за його правління католиків перевищила 70 тисяч чоловік.

Через два роки після останнього, шостого, одруження Генріха в 1543 році на переконаній протестантці Катерині Парр його здоров'я погіршилось ще більше - страждаючи від ожиріння і травми ноги, він пересувався лише на спеціальному кріслі з коліщатами і вже не міг належним чином займатись державними справами. Помер Генріх VIII 28 січня 1547 року в палаці Вайтхолл, де того дня мали відзначати 90-річчя народження його батька Генріха VII. 4 лютого він був похований у Георгіївській каплиці Віндзорського замку поруч з Джейн Сеймур, матір'ю його єдиного сина Едварда.

Едвард VI, близько 1546 року

Кволий від народження 9-річний Едвард VI правив під опікою регентів шість років. З релігійних міркувань він призначив своєю спадкоємницею шіснадцятилітню племінницю протестантку Джейн Грей, чим відсторонив від влади сестру католичку Марію (дочку Генріха VIII від першого шлюбу, яку батько вважав незаконно народженою). Передбачаючи свій арешт, вона підняла збройний заколот, який закінчився 19 липня 1553 року проголошенням Марії Тюдор королевою Англії. По її смерті через шість років королевою Англії стала друга дочка Геріха VIII Єлизавета, період правління якої став золотою добою англійської державності.

30 січня 1933 року президент Німеччини Пауль фон Гінденбург затвердив лідера Націонал-соціалістичної робітничої партії Адольфа Гітлера рейхсканцлером - главою уряду.

У вересні 1919 року 30-літній ветеран Першої світової війни Адольф Гітлер познайомився із засновником Німецької робочої партії Антоном Декслером, до якої невдовзі вступив, мобілізувавшись із армії. Досить швидко він став відповідальним за партійну пропаганду, і 12 вересня 1920 році разом із Декслером проголосив програму «25 пунктів», в якій закликав, зокрема, до соціалістичних перетворень в Німеччині, централізації влади, денонсації Версальського договору. Того ж дня партія була перейменована в Німецьку націонал-соціалістичну робітничу (НСДАП). 29 липня 1920 року Гітлер був обраний її головою, а Декслеру був залишений пост почесного голови без реальних повноважень.

До кінця 1920 року НСДАП стала досить впливовою в Баварії, де після розгрому в 1919-у році Мюнхенської радянської республіки великий вплив мали консервативні і націоналістичні сили. У листопаді 1923 року, скориставшись із урядової кризи, пов'язаної із франко-бельгійською окупацією Рура, і будучи під враженням "Походу на Рим" Муссоліні, коли тому вдалось стати прем'єр-міністром Італії, Гітлер проголосив підготовку походу на Берлін для усунення від влади президента Фрідріха Еберта. Однак досить швидко «Пивний путч» був придушений, а сам Гітлер засуджений на 5 років.

Зусиллями Грегора Штрассера, представника "лівого" крила нацистської партії, за час відсутності Гітлера НСДАП перетворилася на загальнонаціональну політичну силу. Вийшовши на волю через дев'ять місяців, Гітлер зумів знайти підтримку серед промислових магнатів Баварії, а завдяки зусиллям Йозефа Геббельса, секретаря Штрассера, нацисти стати впливовою силою в Берліні. В 1930 році НСДАП здобула перші суттєві успіхи на парламентських виборах, а після того як через два роки на виборах до рейхстагу за нацистів проголосувало 14 мільйонів чоловік, Гітлер висунув свою кандидатуру на президента Німеччини, але в березні 1932-го року програв на виборах Паулю фон Гінденбургу, який призначив на посаду канцлера генерала Курта фон Шлейхера.

Після поразки на виборах Гітлер дав завдання знайти компромат на Гіндебурга і в кінці 1932 року в пресі з'явились публікації про фінансові зловживання його сина, який, будучи великим поміщиком, нецільовим чином використовував державні дотації і ухилявся від сплати податків. Шантажуючи Оскара фон Гінденбурга, Гітлер дав зрозуміти, що у випадку, якщо його буде призначено канцлером, подальші розслідування "справи Гіндебургів" припиняться і документи не попадуть в прокуратуру.

Оскільки фон Шлейхер не мав сильної підтримки в парламенті і проти нього виступали ряд близьких до президента впливових людей, він був зміщений всього після двох місяців роботи, і 30 січня 1933 року Пауль фон Гінденбург призначивАдольфа Гітлера рейхсканцлером (главою уряду) Німеччини, а 1 лютого розпустив парламент. З цієї миті вважається, що Веймарська республіка припинила існування і почався нацистський період в історії Німеччини — Третій рейх.

21 березня 1933 року з нагоди скликання нового парламенту відбулось символічне 

рукостискання Гітлера і Гінденбурга, яке символізувало історичну спадкоємність влади в пруссько-німецькій державі. По смерті Гінденбурга у серпні 1934 року за результатами плебісциту президентство було скасовано, а президентські повноваження глави держави передані Гітлеру як «фюреру і рейхсканцлеру». Ці дії отримали схвалення 84,6% виборців.

Незабаром після приходу до влади Гітлер оголосив про відмову виконувати умови Версальського договору, був скасований статус демілітаризованої Рейнської зони, відновлена армія, військова авіація, створено танкові війська; протягом кількох років було практично повністю ліквідовано безробіття, розгорнулись великі будівництва, в дусі реваншизму організовувались масові свята і культурні заходи. В 1934 році під час погрому, відомого як «Ніч довгих ножів», було вбито багатьох політичних супротивників Гітлера, зокрема екс-канцлера Курта фон Шлейхера і Грегора Штрассера, давнього конкурента за лідерство в НСДАП.

29 січня 1886 року німецький інженер Карл Бенц отримав патент на триколісний автомобіль «Motorwagen» з двигуном внутрішнього згорання, перше авто подібного типу, яке реально функціонувало.

Після закінчення у 1864 році факультету технічної механіки університету в Карлсруе 19-річний Карл Бенц працював інженером-проектувальником на різних підприємствах Німеччини та Австрії і в 1871 році разом з приятелем заснував ливарне виробництво. Воно виявилось збитковим і наречена Бенца за гроші, виділені на її придане, викупила долю компаньйона Бенца.

Підприємство й далі не приносило доходу і в 1878 році Карл Бенц зосередив усі зусилля на створенні двотактного двигуна внутрішнього згорання, роботу над яким завершив 31 груднятого ж року. Він був запатентований у 1879-у, після чого були створені акселератор, система запалювання від батареї, свічка запалювання, карбюратор, система зчеплення, водяний радіатор для системи охолодження. Не зумівши розрахуватись з банком за взятий кредит, Карл і Берта були змушені взяти у компаньойни своїх приятелів братів Бюхлерів, один з яких був фотографом, а інший - торгував сиром, і у 1882 роцізареєструвати нову компанію «Gasmotoren Fabrik Mannheim».

Не задоволений скромною посадою виконавчого директора і лише 5% в капіталі компанії, Бенц залишив її через рік і разом з іншими своїми знайомими - комерсантом Максом Розе і техніком Фрідріхом Есслінгером - заснував компанію «Benz & Company Rheinische Gasmotoren-Fabrik», відому також як «Benz & Cie», яка зайнялась продажем двигунів внутрішнього згорання на зрідженому газі.

Справа виявилась досить прибутковою і у вільний час Бенц займався втіленням своєї давньої мрії - створенням безкінного екіпажу. Взявши за основу триколісний велосипед, він обладнав його одноциліндровим чотиритактним бензиновим двигуном потужністю 0,9 кінських сили власної конструкції з ланцюговою передачею. Патент на свій «Motorwagen» Карл Бенц отримав 29 січня 1886 року і на початку літа провів перші випробування на дорогах загального користування.

Репліка «Motorwagen» 1885 року

Після ряду удосконалень у 1887 році був створений «Motorwagen-3» з деревяними колесами, показаний на Всесвітній виставці в Парижі. Їх продаж було розпочато наступного року, завдяки чому «Motorwagen-3» вважається першим комерційно доступним автомобілем в історії. Після того, як Берта Бенц 5 серпня 1888 року здійснила рекордну для того часу поїздку на відстань 106 кілометрів, «Motorwagen-3» зазнав ще ряду удосконалень, і у 1889 році на Торговій ярмарці в Парижі Карл Бенц зумів продати 23 автомобілі.

До кінця XIX століття компанія «Benz & Cie» стала найбільшим автовиробником у світі і в 1899 році продала рекордних 572 автомобілі. Карлу Бенцу належить також першість у створенні двомісного автомобіля (модель «Вікторія», 1893 рік), першого вантажного автомобіля (1895 рік), першого горизонтально-опозитного двигуна (1896).

У 1903 році, після того як керівництво компанії всупереч бажанню Бенца, залучило до створення нової моделі авто французьких інженерів, він відмовився від участі у будь-яких проектах, залишаючись директором компанії до її злиття з Daimler-Motoren-Gesellschaft (DMG) в 1926 році.

29 січня в історії

1616 - голландські мореплавці Якоб Лемер і Віллем Схаутен відкрили крайню південну точку Південної Америки - мис Горн (названий так на честь голландського містечка Горн на березі Зюй-Дерзеє, мешанці якого зібрали гроші на їхню комерційну мандрівку до Індії новим шляхом).
Паралельно вони відкрили нову протоку, що єднає Атлантичний і Тихий океани

1649 - російський Земський собор оприлюднив Соборне уложення - новий кодекс законів, Основний закон Росії до першої половини ХІХ ст.
Уперше виділені державні злочини, остаточно оформлено кріпацтво тощо

1655 - Охматівська битва (під селом Охматовим Жашківського району Черкаської області) між військами Речі Посполитої і Кримського ханства з одного боку та Військом Запорозьким і військом Московського царства - з іншого (тривала до 1 лютого).
Билися 70 тисяч козаків і 20 тисяч москалів на чолі з Богданом Хмельницьким і Василем Шереметьєвим проти 50 тисяч поляків і 30 тисяч татар під проводом Станіслава Потоцького й Мехмета Гірая.
Битва в долині річки Багви тривала на лютому морозі навіть уночі. Втрати - близько 15 тисяч вояків із кожного боку, з них 9 тисяч - московського війська. Виснажені супротивники до весни припинили бойові дії.
У козацькій традиції за рівниною під Охматовим між річками Багвою та Буртою закріпилася назва "Дрижипіль" - позаяк поле бою дрижало від холоду і вогню

1710 - указ Петра І про офіційне впровадження російського цивільного алфавіту (церква продовжила користуватися старослов'янським)

1804 - царський указ про заснування Харківського імператорського університету (тепер - імені Василя Каразіна, його організатора)  

1860 - народився Антон Чехов, визначний російський письменник і драматург

Антон Чехов

1866 - народився Ромен Роллан, французький письменник і драматург, громадський діяч

1886 - у Карлсруе Карл Бенц запатентував перший триколісний автомобіль із бензиновим двигуном

1916 - Париж зазнав першого бомбардування німецькими дирижаблями

1916 - відбулися перші випробування англійського танка.
У вересні нова зброя з'явиться на полі бою і кардинальним чином вплине на тактику сучасного бою, а присвоєна їй із метою суворої секретності умовна назва "танк" ("цистерна, бак") приживеться і залишиться назавжди

Перший англійський танк "Марк-1"

1918 - бій більшовицьких військ генерала Михайла Муравйова із загонами УНР у полі біля залізничної станції Крути (Чернігівщина, за 130 км від Києва).
4-тисячній російській армії протистояло близько 600 українських вояків, із яких понад три сотні - національно свідомі київські студенти Й гімназисти. Бій набув в історії особливого значення завдяки героїзму української молоді, яка виконала наказ і захистила підступи до Києва, стримавши ворога протягом доби.
Червоні втратили близько 300 бійців. Оборонці надвечір почали відступ у напрямку Києва, аби не потрапити в оточення. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відходити. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня зазнала втрат, загинув і сам Омельченко, однак допомога молодого резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Росіяни не змогли продовжувати наступ на Київ того дня - через суттєві втрати й розібрану залізницю.

Реконструкція бою під Крутами, 2008 р.

Коли близько 17-ї години зібралися всі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає однієї чоти студентів, яка стояла найближче до станції: у сум'ятті бою в полон потрапив розвідувальний взвод (близько 30 осіб). Відступаючи у сутінках, хлопці втратили орієнтир та вийшли просто на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Аби помститися за свої значні втрати, більшовики спочатку познущалися із 27 полонених, а потім їх повбивали (розстріляли чи закололи багнетами). Учень 7-го класуГригорій Піпський перед розстрілом перший почав співати "Ще не вмерла Україна", і решта студентів підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.
27 замордованих із почестями перепоховали в Києві на Аскольдовій могилі 19 березня 1918 р.
Трагічна загибель студентського загону під Крутами стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Павло Тичина присвятив полеглим свій вірш "Пам'яті тридцяти".
Насправді, всупереч усталеній думці, бій під Крутами не був поразкою українців, адже студенти й гайдамаки виконали наказ, затримавши ворога, зі значно меншими - в порівнянні з більшовиками - людськими втратами.
Відомі імена полеглих: сотник Андрій Омельченко, Володимир Шульгин, Лука Дмитренко, Микола Лизогуб, Олександр Попович, Андріїв Божко-Божинський, Ізидор Курик, Олександр Шерстюк, Головощук, Чижів, Кирик, Андрій Соколовський, Микола Корпан, Микола Ганкевич, Євген Тарнавський, Гнаткевич, Григорій Піпський.

Перепоховання загиблих героїв Крутів у березні 1918 р.

Цього ж дня в Києві о третій годині ночі почалося більшовицьке повстання, яке мало на меті завдати удару по владі й війську Центральної Ради незалежної УНР напередодні вступу до столиці червоної російської армії генерала Муравйова.
Опорним пунктом заколотників був завод "Арсенал". Арсенальці зайняли завод. Його комендантом призначили командира батальйону С. Міщенка, який перейшов із 450 солдатами полку ім. Сагайдачного на бік більшовиків. Арсенальці спільно з солдатами 3-го авіапарку і понтонного батальйону оволоділи кількома складами зброї, Печерською фортецею, взяли під контроль мости через Дніпро.
На штурм заводу було кинуто великі сили Центральної Ради. Придушенням повстання керував особисто Симон Петлюра. Перекинуті з фронту "курені смерті" під командуванням отамана підсилили "вільних козаків" та гайдамаків.
У перші два дні червоні відбивали наступ українських загонів, однак надалі становище повсталих різко погіршилося; "Арсенал" був відрізаним від міста і піддавався сильному артилерійського обстрілу. Після безперервних шестиденних боїв в оточених вичерпалися боєприпаси і продовольство, і 4 лютого за рішенням ревкому арсенальці припинили боротьбу; частина їх таємними ходами пішла з території заводу на з'єднання з російськими військами, котрі підійшли до Києва

1919 - Конгрес США прийняв 18-ту поправку до конституції, яка забороняє виробництво, перевезення і продаж спиртних напоїв

1919 - тимчасовий робітничо-селянський уряд України перетворено наРаднарком

1920 - петлюрівські війська Директорії УНР зайняли Одесу

1922 - розпущено Союз Коста-Ріки, Гватемали, Гондурасу і Сальвадору

1926 - у радянських навчальних закладах запроваджена обов'язковавійськова підготовка

1927 - у Лондоні відкрився "Park Lane Hotel" - перший готель, у кожному номері якого була своя ванна кімната

1951 - народився Євген Кушнарьов, український політик

1960 - лікарі Вашингтонського університету представили першу штучну нирку

1964 - в Інсбруці (Австрія) відкрилися IX зимові Олімпійські ігри

1978 - Швеція першою у світі офіційно заборонила використанняаерозольних балончиків через їх руйнівний вплив на озоновий шар Землі

1992 - в Україні зареєстровано Всеукраїнське об'єднання "Просвіта"

1996 - президент Франції Жак Ширак оголосив про завершення французької програми випробувань ядерної зброї