середа, 28 грудня 2016 р.

ГЕТЬМАНА МАЗЕПУ БУЛО ДОЗВОЛЕНО ПОХОВАТИ В ЦЕРКВІ ГРОБУ ГОСПОДНЬОГО В ЄРУСАЛИМІ.

 
Пам'ять про видатного християнина Івана Мазепи шанують, як православні церкви Близького Сходу, так і Молдавська та Румунська православні церкви. І тільки РПЦ, Кремль та КГБ докладають титанічних зусиль, щоб знищити саму світлу пам'ять про героїчного гетьмана України. 
Відомо, що Гетьман України Іван Мазепа побудував безліч церков не лише в Києві, а й по всій Україні - в Чернігові, Батурині, Лубнах, Полтаві, Полоцьку.
Меценатство Мазепа здійснював не тільки в Україні, а й за її межами. Робилося це, в тому числі, й з метою зміцнення духовних та політичних зв’язків Козацької держави зі заходом і сходом. Прикладом того служить фінансування побудови церкви у Варшаві або фундування гетьманом видання Євангелія арабською мовою, друкованого в Алеппо в Сирії (1708), про що свідчить передмова з присвятою гетьманові та гравюра із його гербом. Меценатство І. Мазепи сягало Палестини, Антіохії, Олександрії, грецького Афону та Царгорода. На замовлення гетьмана було зроблено безліч дарів й Церкві Гробу Господнього. Так, було зроблено срібну плиту для церкви Гробу Господнього в Єрусалимі. Мазепа подарував срібну миску (тарелю) для церкви Гробу Господнього в Єрусалимі з написом: “Дар Його Високості Івана Мазепи, гетьмана Русі”. Збереглася дотепер у Єрусалимі Плащаниця, яку подарував для церкви Гробу Господнього гетьман. Плащаниця розміром один на півтора метри, кута у срібній блясі.
(На мал: Гетьман Іван Мазепа в оточені добрих справ. Гравюра 1705 р.)
Окремо варто розповісти про спонсорування видання гетьманом Євангелія на арабській мові.На початку 18-го століття воно було видане за кошт гетьмана. Вдячним православним кліром Аравії воно було присвячене «козацькому Гетьману та князю України» Івану Мазепі. Додамо, що титул князя України - гетьмана удостоїв сам Петро І, а австрійський цісар надав йому титул Князя Священої Римської Імперії. 
Заслуги гетьмана перед Православною Церквою були настільки значними, що після смерті Івана Мазепи козацька старшина отримала дозвіл на поховання його тіла в самій Церкві Гробу Господнього в Єрусалимі.
1709 року спадкоємець гетьмана Андрій Войнаровський та українська козацька старшина отримали у Константинополі спеціальний дозвіл для перепоховання останків Івана Мазепи у церкві Святого Гробу в Єрусалимі. Проте,  через неможливість транспортування тіла покійного гетьмана з Молдови, територією всієї Османської імперіі, аж до Палестини, було прийнято рішення поховати Мазепу в Галаці.
Відомо, що церква Святого Георгія у місті Галац із самого початку свого існування була напряму підпорядкована Церкві Святого Гроба в Єрусалимі, звідки і поширена в народі паралельна назва – Єрусалимська церква. Вона була однією з шести церков середньовічної Молдови, яка мала такий статус, проте, на відміну від інших, користувалася певними привілеями.
Саме цей стабільний зв’язок з Церквою Святого Гроба й відіграв вирішальну роль у виборі місця похованння останків І.Мазепи. Полтавський наказний полковник Г. Герцик, який пізніше був заарештований московськими агентами у Варшаві та на допиті 1721 рокузазначив: „Гетьман помер у Бендерах, та після його смерті Пилип Орлик наказав йому супроводити тіло покійника до Галаца, де тамошній митрополит відправив похорон”.
Митрополитом Молдовським та місцевим православним священством систематично споминалося ім’я Івана Мазепи під час літургійних служб у церкві Святого Георгія. Це тривало, аж до середини ХХ століття, коли відбулось встановлення в Румунії комуністичного режиму. Так, ще 1946 року до церкви Святого Георгія завітав сам Митрополит Молдови. В його присутності, настоятель церкви під час своєї проповіді окремо пом’янув Івана Мазепу як «глибоковіруючого християнина, який з великими почестями був похований посередині цього культового приміщення».
28 жовтня 1962 року за активної участі московських агентів КГБ відбулось знищення церкви Святого Георгія у Галаці. Разом з нею було знищено й місце поховання гетьмана Мазепи.
Румунський професор М. Брудіу 1990 року опублікував дослідження, в якому детально описав рідкісний метод, застосований для знищення церкви: декілька ночей поспіль під великим тиском під фундамент церкви інжектовували солену морську воду, що, за два тижні, призвело до появи тріщин та осадки споруди. Але, як зазначає професор М.Брудіу, оскільки башти колишньої генуезької фортеці (на фундаменті якої була збудована церква) не здавалися, вони були прив’язані тросом до потужного корабля, який потягнув їх в бік Дунаю. Цим самим, остаточно знищили церкву Святого Георгія, а з нею - і могилу І. Мазепи.
Ясно, що такі титанічні зусилля по знищенню «простої» церкви навряд чи приймались, якби радянське імперське керівництво не хотіло знищити навіть саму пам'ять про Мазепу.

субота, 24 грудня 2016 р.

Загадки Юліанського і Григоріанського календарів


Практично увесь світ живе за Григоріанським календарем, який визнали більш точним і доцільнішим ніж Юліанський. Але деякі країни і релігійні течії і досі живуть за останнім. В Україні вже 98 років святкують Різдво сьомого січня за старим зразком, а в Європі, наприклад, 25 грудня. Чому досі існує ця плутанина з календарями та чим вони взагалі відрізняються, нам допомогли розібратися вінницькі історики.

Історія Юліанського календаря
Юліанський календар був запроваджений у 46 році до н.е. за ініціативи Юлія Цезаря, який був першим консулом в Римі. Він звернувся до александрійського астронома Созігена, щоби той адаптував римську календарну систему до єгипетського сонячного календаря. - Римський календар був дуже невпорядкований, - розповідає викладач ВДПУ Анатолій Войнаровський. - І, до того ж, Цезар був верховним понтифіком, який кожного разу змушений був призначати початок нового року. У римлян новий рік починався з першого мартіуса (марта - ред.). Але Цезар дав розпорядження перенести початок нового року на январь, тому що якраз у цей час сенат затверджував бюджет і військові походи. І тому вирішили, що цей місяць буде набагато доречнішим. Так запровадили першу календарну систему. В ній існувало 12 місяців. Тривалість звичайного року була 365 днів, а подовженого - 366. - Юлій Цезар за обрахунками Созігена очевидно знав, що існує певна похибка, - розповів пан Войнаровський. - Астрономічний сонячний рік тривав 365 діб, 5 годин, 48 хвилин і 6 секунд, але більшість дослідників не зважили на цю особливість, яка для них була недостатньо серйозною, і тому округлили тривалість року до 366 діб високосного року. У 325 році н. е. було прийняте рішення всім християнам взяти за основу Юліанський календар. Ним користувалися до 16 сторіччя.

 Започаткування Григоріанського календаря 
Тільки в середині 16 сторіччя Папою Римським Григорієм XIII було помічено неспівпадіння, а точніше відставання Юліанського календаря від астрономічних явищ на 10 днів. Кожен з цих додаткових 10 днів набігав за 128 років за рахунок додавання хвилин і секунд, які ігнорувалися при визначенні високосних років. Саме завдяки Папі в Католицькій Церкві вирішили ліквідувати цю різницю ось яким чином: одразу ж після четвертого жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Отож ці 10 діб, які накопичилися, були ліквідовані.

Як визначали високосний рік?
Щоб надалі не допускати появи такої істотної різниці, почали кожний рік з двома нулями, яким закінчувалося сторіччя, дві перші цифри ділити на чотири. Якщо ділилося без залишку - рік залишався високосним. Якщо була остача - такий рік вважали простим. Наприклад, узяти 1700 рік: 17 без остачі не ділиться, тож такий рік важається простим. За 400 років (з 1600 до 2000) таким чином не враховувалися три високосних роки (1700, 1800 та 1900). Тож три доби прибиралися, й це суттєво зменшило різницю в часі. Тепер зайва доба за Григоріанським календарем набігає лише раз у 3323 роки, а не у 128 років. А різниця між Юліанським та Григоріанським календарем нині складає13 діб.

Чому католики святкують Різдво 25 грудня, а православні 7 січня?
22 грудня - день зимового сонцестояння і він вважається найкоротшим. Наступні дати - 23, 24 грудня - дні приблизно однакової тривалості, а вже 25 грудня до світлого часу доби додається перша хвилина. - Сонце на хвилину раніше сходить, - каже історик Олексій Струкевич. - Язичники святкували цю дату як перемогу добра над злом, тепла над холодом. День починає збільшуватися, світ відроджується. У християнській традиції 25 грудня пов’язане з Різдвом, народженням Ісуса Христа. Тримаючись за Юліанський календар, виходить, що ми (православні ) проґавлюємо цей момент і святкуємо тільки 7 січня, коли вже два тижні, як день подовжений. 
У нас церква живе за старим стилем, тому різниця між реальними астрономічними процесами становить 13 днів. Григоріанський календар ближчий до астрономічних явищ, ніж Юліанський, і святкування визначених дат за ним є логічнішим і адекватнішим. 
Запровадження Григоріанського календаря протестанти прийняли у 18 сторіччі: Англія, Норвегія, ряд інших країн протестантської віри теж перейшли на нову систему літочислення. А от православна церква - ні. - У принципі, константинопільський патріарх погодився з раціональністю і доцільністю нової календарної системи, - говорить Анатолій Войнаровський. - Але суто через політичні міркування і ворогування між церквами (католицькою і православною), на неї так і не перейшли, дотримуючись Юліанського календаря. Коли московському патріарху запропонували перейти на Григоріанський календар, а таку пропозицію зокрема зробив московський цар Петро І, той заявив: ліпше нехай уся земля піде в пекло, але одним календарем з римським папою ми жити не будемо.
 В Україні Григоріанський календар почав діяти в Українській Народній Республіці з 16 лютого 1918 року: відтоді цей день стали вважати 1 березня 1918 року. Українські ж православні і греко-католицька церкви живуть за Юліанським стилем. 

Високосні та прості роки 
Земля обертається навколо своєї осі не рівно 365 днів, а 365 днів з чвертю. Чверть, тобто 6 годин - це грубо кажучи. Нагадаємо, що в астрономічному році, який найбільш відповідає руху сонця, як це видно з Землі, з 1 січня 2000 року - 365 діб 5 годин 48 хвилин 45,19 секунди. Тож кожний четвертий рік набігає приблизно одна зайва доба. Тобто перший рік триває 365 днів і шість годин. Другий рік завершується через 365 днів і 12 годин і так далі. - Рахувати так незручно, тому набрані години четвертинки доби додають до кожного четвертого року (лютого), - каже доктор історичних наук, професор “Вінницької академії неперервної освіти” Олексій Струкевич